Ламкий, тендітний, з порцеляни,
Ти виріс рано навесні,
На краплі зтанувшій галявин,
Де блудять березня пісні.
Такий чудовий, ніжний подих
Весняний пролісок, неси!
П’янкий, здурманений, природний, -
Вінець прадавньої краси.
Ти – порух теплого проміння,
Веселих райдужних вітрів,
Що сонне збуджують коріння
І безліч дивних почуттів.
|