Ваблять серце безглузді бажання, Недосяжні, як край неба мрії... Та солоні від сліз твої вії, Бо не втримать примарне кохання. Зимний смак швидкоплинних побачень Ятрить душу, руйнує надії. Так зрадлива чом доля-повія, То всміхнеться, то гірко заплаче...
|