***
Осіннє сонце сіяло тепло
На білі хати, на ліси та гори,
З багряним жовтнем в ріднеє село
Вони вернули радість і прогнали горе. З багряним жовтнем йшли в далеку долю
Ті, хто не вмів в неволі жити.
Криївка замінила щастя й волю,
Сира земля дала навік спочити. Такі веселі, браві й молоді
Себе принесли в жертву за майбутнє,
Сини Вкраїни - славні і святі,
Їх слово вічне, щире й незабутнє. Їх було безліч, незбагненна сила,
Текла у жилах українська кров,
Їх Мати Божа всіх благословила,
І взяла під святий покров. Їх поважали, славили, любили,
На них рівнялись... та прийшла пора...
Про них... забули... і не має сили,
Щоб хтось піднявсь і крикнув їм "УРА!”... Осіннє сонце й зараз тепло сяє,
Повстанці в лісі спочивають тихо...
Проходить все. Та пам’ять не зникає
Про те минуле українське лихо...
| 
та
у Вас 
0
