*** Осіннє сонце сіяло тепло На білі хати, на ліси та гори, З багряним жовтнем в ріднеє село Вони вернули радість і прогнали горе. З багряним жовтнем йшли в далеку долю Ті, хто не вмів в неволі жити. Криївка замінила щастя й волю, Сира земля дала навік спочити. Такі веселі, браві й молоді Себе принесли в жертву за майбутнє, Сини Вкраїни - славні і святі, Їх слово вічне, щире й незабутнє. Їх було безліч, незбагненна сила, Текла у жилах українська кров, Їх Мати Божа всіх благословила, І взяла під святий покров. Їх поважали, славили, любили, На них рівнялись... та прийшла пора... Про них... забули... і не має сили, Щоб хтось піднявсь і крикнув їм "УРА!”... Осіннє сонце й зараз тепло сяє, Повстанці в лісі спочивають тихо... Проходить все. Та пам’ять не зникає Про те минуле українське лихо...
|