Ще буде довго диким поле, Поміж скоцюрблених лісів, Від радіації неволі Страждати з тих весняних днів, Коли охрипле гайвороння Вкривало землю, як шрапнель, Уранці й билось у віконня Затишних прип’ятьських осель. І ми, тривожні та скорботні, А ще на долю дуже злі, Пішли, мабуть, безповоротно З частинки рідної землі…
Я запитувала про нього - про вірш. На жаль, Ви маєте рацію. Чим далі, тим складніше тут жити. Але і залишати свою рідну землю теж немає бажання. З повагою
Вікторе, якраз Ви дуже зрозумілий (мені так здається :)), а от вірш я зрозуміла після Вашого пояснення. Може, я на іншій хвилі? ;) Дякую, що подумалося про все, меня приємно ;)
У Вишгороді зараз зводять пам'ятник ліквідаторам. Учора, прогулюючись містом, ходив дивитися на нього, а коли повертався відтіля - народилися ці рядочки... Багатьом болить, Олексію, і довго болітиме ще.
Доводилося мені не раз зустрічатися з тими переселенцями з Прип'яті. Їм досі боляче згадувати рідну домівку, особливо старшим. Там зосталась юність і рідні могили!!!
Пане, Вікторе, в мене на цю тему, правда на багато ближчою по часу є таке:Ходить, ходором, свята земля Стогне, жалібно, все довкілля, Носять хвилі дерева і брухт, Хмари диму, задуху несуть. Люди в морі, що адом кипить Просять, Бога, живих захистить. І побачив вогонь цілий світ Почорнів диво – сакури цвіт. Ті, що вижили гордо стоять Не зуміла їх біль налякать, Вірять, буде, ще нова, весна Буйним цвітом сяйне сакура.
Жахливу трагедію переживають зараз японці. Дуже прикро, що кілкість жертв щоденно зростає. Довелося чути, що радіактивні викиди відтіля досягли уже меж України. Страшно...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
Чомусь подумалося про все, крім вірша. 
