село українське

Село моє у сяйві променистім
Стежками вкрита сіножать.
Ставок з качками і поля пшеничні
В розкішнім зареві лежать.
А я іду поміж колоссям
До берегів життя ріки.
Цілує вітер у волосся,
Шепочуть про любов листки.

Село моє – Розточчя казка.
В долонях золото – зерно
І мами пісня колискова й ласка
Й засмагле батькове чоло..
І де ще є, в якому краю
Така родюча, у плодах земля.
Де соловейка пісня не змовкає,
Де в вишиванку вбралася краса.

Я часто йду селом, стежками,
Спішу назустріч дням, життю
Й немає кращої держави
Як та , в якій нині живу.
Моя ти, земле українська,
Моя ти ненько дорога.
Ти серцю рідна, мила, близька…
Нехай цвіте сільська земля...!