Село моє в калиновім намисті, Стежки твої у споришах, Сади у яблунях і вишнях Оспівані в піснях, віршах Мене в дитинство повертають Щоразу як стаю на шлях, Який веде до мого краю, Мого дитинства, де зросла. Село моє у сяйві променистім Стежками вкрита сіножать. Ставок з качками і поля пшеничні В розкішнім зареві лежать. А я іду поміж колоссям До берегів життя ріки. Цілує вітер у волосся, Шепочуть про любов листки. Село моє – Розточчя казка. В долонях золото – зерно І мами пісня колискова й ласка Й засмагле батькове чоло.. І де ще є, в якому краю Така родюча, у плодах земля. Де соловейка пісня не змовкає, Де в вишиванку вбралася краса. Я часто йду селом, стежками, Спішу назустріч дням, життю Й немає кращої держави Як та , в якій нині живу. Моя ти, земле українська, Моя ти ненько дорога. Ти серцю рідна, мила, близька… Нехай цвіте сільська земля...!
|