***

Чомусь так серце в грудях плаче і щемить,
Так ніби хоче вирватись із тіла.
Здається, стихло все, завмерло і умить
Настала глуш і душу застудила.

Чомусь так наростає з кожним кроком біль,
Так терпнуть руки і болить у скронях.
Кудись поділася така жаданна ціль
Приспати страх у зречених долонях.

Чомусь так важко стало на душі,
Немов би покидаєш рідну хату.
Вже зорі так не світять уночі
І вірність не поборить ще раз зразу.

Чомусь так хочеться заснути назавжди,
Щоб вже не бачити страждань і горя.
Із тіла вирватись, полетіти туди,
Де повний спокій, тільки вітер з моря.

21.01.1999 р.