* * * Є в житті момент для оптимізму: Сходить сонце - вирушаю в сад, Де у променях, схвильовані і ніжні, Квіти, що садила ти, стоять. Ти оберігала їх, плекала... І тепер - невже дива ще є? - Погляд їх, тривожний і ласкавий, Серце зачаровує моє. Квіти ці зірвати? Ні, не можу. А вітрець непроханий скубе... Тріпотіння пелюсток тривожне Так мені нагадує тебе.
Гарні поезії... І в кожній схована її назва... То чи варто їх називати першим рядком? Ви тонко відчуваєте поетичне слово і, мабуть, потрібно уникати слабких рим, як-от:сад-стоять... Осяяння та розкрилля!
Дякую! Не даю назв, оскільки у кожного читача виникають свої асоціації... На мій погляд, невдалою можна вважати риму суто дієслівну, наприклад, летять - стоять, а тут рима гарна, соковита, нестандартна, своя.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Не втрачає суті. Дай Боже, щоб вона була завжди. Мріяли розбудувати Україну. Тепер мрії помінялись місцями. НА першому місці ВИЖИТИ І ЖИТИ!! А далі вже ВІДБУДУВАТИ. І лиш тоді
у Вас 
0
