Потрібна лиш піщина, щоб закінчився час. Так само і людина єдина поміж нас готова все змінити, зробити щось нове, по іншому почати жити, не так, як до тогО живе. Найменший поштовх треба, щоб покінчить з минулим. Важливо це для тебе? Тоді з тобою рулим. Диктуєм свої норми, розб'єм безглузді рамки, себе тримаєм в формі, руйнуєм давні замки, щоб будувать нові фортеці, себе шукаєм часто у дивній картотеці, нажаль, уже невчасно. У соціальних сітях заплутались, як риби, майбутнє наше в дітях, а не в льодяних глибах, які у нас у грудях, із серця утворились. Червоні, та холодні, у грудях, щоб забились, не замерзали жодні. Онлайн-життя вже звичне, і все у моніторі. Здається, навіть- вічне це соціальне горе. Усмішки в смайлах, сльози в дужках. Здається файно здаватись мужнім. Розумні статуси, веселі коми. Ну а коли ж рости? Лунає десь: "Ніколи..."
Деякі вчені жартують, що через соціальні мережі людина знову деградує до мавпи , адже немає спілкування, яке морально і духовно збагачувало б, також це сидіння в одній позі тощо. Погоджуюсь з паном Андрієм, а ще кажу, що ніхто і ніщо не замінить щирої, дружньої розмови, коли ти бачиш людину, її очі, усмішку чи розчарування твоїми словами, а не смайлики.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
, адже немає спілкування, яке морально і духовно збагачувало б, також це сидіння в одній позі тощо. Погоджуюсь з паном Андрієм, а ще кажу, що ніхто і ніщо не замінить щирої, дружньої розмови, коли ти бачиш людину, її очі, усмішку чи розчарування твоїми словами, а не смайлики.
