Ти йшла замучена й розбита, Терновою стежиною в пітьмі. Пошарпана, нема вже сили, Та ти ще прагнеш далі йти. І мовчазна війна точилася між вами Між депутатами й життям твоїм, Це все вони, болючими словами Тобі доводили, що не здолати їх. А ти ще билася, Ти билася очами, Не проронивши ані пари з уст Лиш плакала кривавими сльозами Борись, ти зможеш, ти побореш їх! О, Україно, стільки ти терпіла, Стільки принижень, забуття й страждань Здавалось, що уста твої німили І солов’ї співали лиш печаль. Німіли, бо вбивали мову рідну, Топтали душу – калиновий цвіт, А ти все терпиш лише рідко-рідко Спалахуєш у страйках наболілих бід. Та є ще ті хто бореться за тебе, Хто вірить що майбутнє в тебе є, І лиш вони сміливими ділами Тебе на стежку рівну приведуть. А поки бій, ти протестуй як можеш Терпи образи і мовчки мстись за біль Бо вже кати твої од скупості душі захляли Їм ще не довго, бо вбили скарб вже найдорожчий свій…
Аню, добре. Ти правильно все тлумачиш, скоріш б уже до дій. Скільки є таких віршів, як би можна було зібрати їх в одну величезну когорту і стерти з України всю нечисть. Та СЛОВО без діла саме не рушить. Підтримую тебе 1000 разів, та вірю у тих хто буде здобувати СПРАВЖНЮ свободу, а не ту про яку говорять у верховенстві. Правдиво. 12.
Добре))))))))) Дякую за теплі коментарі, мені приємно чути їх від досвідчених поетів=)
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
