Ти, з перону махаєш рукою, Я, сумую уже, за тобою. У далеку, дорогу рушаю, Серце плаче і рветься від жАлю. Ось колеса, постукують мірно І стовпи, спацерують манірно. Їх самотність, журбу, добре чую Вони так, як і я, теж сумують. Пролітають зелені посадки, Вже чиїсь, веселяться нащадки, А я радість, не скоро відчую, Бо любов залишила – сумую.
Гарно ,пані Катерино. Напевне інколи потрібно,як би не було важко,залишати одну любов,щоб зустріти іншу.Хоча не знаю чи такке можливо зробити... У рядочку:
У в далеку, дорогу рушаю, - скоріш за все, помилка під час набору тексту. Мої Вам :hands:
Дякую, Мариночко, це була моя половинка і ми звичайно зустрілися.Не люблю розлучень, але без них не було б зустрічей.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavka: В поисках настоящего мастера многие читают отзывы о гадалках на форумах. В некоторых случаях это помогает избежать мошенников. Но на опросы уходит немало времени. И это не гарантирует защиту от цыганк
klavysjka: Безмежно дякую! Насправді у житті і таке буває. А потім, наче на сповіді все сказала. На душі стало легше. А жила з тягарем таким все життя. Двуша і серце рвались в шмаття.
у Вас 
0
:hands: 
Гарно... 
