Розповідь про сестру

Сестричко люба, сестричко мила,

Одна лиш ти тут не полишила.

Повідвертались всі в час недолі,

Ти ж не лишила одного в полі.

Одного в полі, посеред вітру,

Прошепотіла: "Сльозу дай витру".

Тихо зітхнула: "Лишусь з тобою"

І стала, сестро, мені святою.

Ти не сказала: "Нехай і гине"

І врятувала від злої днини.

Тепер живу я посеред люду,

Та тебе, сестро, я не забуду.

Лише покличеш, усе покину,

Зійду до тебе у ту долину.

І огорнуся там самотою,

І залишуся разом з тобою.

Якщо потрібно, то і назавжди

Заради тебе, бо ти є справжня.