|
Сестричко люба, сестричко мила,
Одна лиш ти тут не полишила.
Повідвертались всі в час недолі,
Ти ж не лишила одного в полі.
Одного в полі, посеред вітру,
Прошепотіла: "Сльозу дай витру".
Тихо зітхнула: "Лишусь з тобою"
І стала, сестро, мені святою.
Ти не сказала: "Нехай і гине"
І врятувала від злої днини.
Тепер живу я посеред люду,
Та тебе, сестро, я не забуду.
Лише покличеш, усе покину,
Зійду до тебе у ту долину.
І огорнуся там самотою,
І залишуся разом з тобою.
Якщо потрібно, то і назавжди
Заради тебе, бо ти є справжня.
| 
у Вас 
0
