* * * Знову сонце над нами і вітер п'янкий. Все так просто, але - не банально. Я беру обережно промінчик ясний, Ставлю в вазу на столик журнальний. Сидимо на терасі. Над нами бджола Пролетіла - відстала від рою. Ми святкуємо тут, а у когось - діла, Як то кажуть, нема їм спокою. Ти нестримна така, мов тяжіння земне. І бентежиш, і звеш, і палаєш. Як завжди, тихо з розуму зводиш мене, А в коханні так швидко згораєш.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
Незвично написано,якось наче зсередини 
