* * * Знову сонце над нами і вітер п'янкий. Все так просто, але - не банально. Я беру обережно промінчик ясний, Ставлю в вазу на столик журнальний. Сидимо на терасі. Над нами бджола Пролетіла - відстала від рою. Ми святкуємо тут, а у когось - діла, Як то кажуть, нема їм спокою. Ти нестримна така, мов тяжіння земне. І бентежиш, і звеш, і палаєш. Як завжди, тихо з розуму зводиш мене, А в коханні так швидко згораєш.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
klavysjka: Не втрачає суті. Дай Боже, щоб вона була завжди. Мріяли розбудувати Україну. Тепер мрії помінялись місцями. НА першому місці ВИЖИТИ І ЖИТИ!! А далі вже ВІДБУДУВАТИ. І лиш тоді
у Вас 
0
Незвично написано,якось наче зсередини 
