ВАМ НАВІКИ
Боже! я йду до краю, до землі,
Вбрання надів, вищого ґатунку,
У дорогу взяв, що було в мені,
Йду до вас до рідного рятунку.
Вклонюсь землі в долоні набери,
З болем в серці рідну поцілую,
Братів сестер своїх усіх зберу,
Дань віддам, і кожного вшаную.
Вшаную край ланів їх простори,
В лункій тиші втішу насолоду,
Промінчики заграв чисті зору,
Сприйму як блискучу нагороду.
Нехай радість тут моя навіки,
жива живиця матінка земля.
Краса в красі луг сади і ріки,
Завжди квітневі ниви і поля.
На все дивлюсь і очам відрада,
В душі буя Господня благодать,
Вдихаю подих і серцю радо,
І крилам стрімко хочеться літать.
Та власна сила в мене замала,
Щоб цю красу злетом охопити,
Вона прийде мені від джерела,
Щоб враз срібним птахом полетіти
Щоб словечко з вуст моїх злітало,
І в любові з краєм розмовляло,
Щоб в сердечко кожному сідало
Там жило і більше не мовчало.
| 
та
у Вас 
0
