Кохай мене...візьми мене...гортай. Шукай ти істину в мереживі волосся. Блукай в мені, давай і забирай... Зостав лиш душу..більшого ж не просять. Ковтай мій аромат, не зволікай. Ти ні на крихту грішник,янгол з раю... Торкай мене...цілуй та проклинай, В пітьмі твоєї пристрасті згасаю...
Знімай табу та запроси у сни. Були б вони едемськими й супроти Були б вони твоїм прокляттям доти, Допоки в них кохались я і ти...
Пані Руслано,досить пристойно.Тішуся Вашою творчістю.Дуже душевно і емоційно.Є дине у рядку : Зостав лиш душу..більшого ж не просять. -Слово( просять) я б поміняв на (прошу) адже Ви розказуєте від свого імені.
Хороший вірш!Мені сподобався!Дякую автору за нього:-)
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi:Ви знову торкнулися теми, яка є однією з найскладніших у людських стосунках - любові без взаємності, але без гіркоти, а з глибокою повагою до почуття як такого.
virchi:Ви підняли тему, яка є однією з найгостріших у нашому суспільстві - бідність людей похилого віку. Ваша поезія б'є точно в ціль, викликаючи глибоке співчуття та обуренн
у Вас 
0
:hands: 
