Замріявшись, ти у вікно дивилась
* * * Замріявшись, ти у вікно дивилась. А я, ввійшовши, зупинився і Спостерігав здаля лиш несміливо, Щоб не сполохати фантазії твої. В стрункій поставі я впізнав Венеру, Такий же профіль, лінія плечей. Чарівності дано тобі надміру, Тому й не міг я відвести очей. У світлі, що пробилось крізь віконце, Ти вся сіяла, схожа на алмаз. І зрозумів я: мій суперник – сонце, До котрого стояла ти анфас.
Додав: Високий (22.07.2011)
| Автор: © Олександр Високий
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 11
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.