*
* *
Якщо
звинувачують в спробі,
То
вже не лишається спроб.
Тоді
не кричатимеш "пробі!"
Жаданню
найвищої з проб.
І
вмить охолонеш до зірки,
Яка
твій розсіює змрок.
За
поклик тремкої позірки
Тягнутимеш
пам'яті строк.
Але
не посмієш втопиться,
Хоча
біля берега - муть.
Кому
надавати по пиці -
Іще охоронці не ймуть.
Якщо
ж ти зумієш зі сфери
Черпнути
відсутності суть,
Задовго
до іншої ери
Тебе
в небеса понесуть.
|