* * *

Приспала втома всі мої думки

Заквітчаних усмішкою твоєю,

Якими б не були я і ти,

Ти назавжди будеш лише моєю.

Проллється в душу солодом дощів,

Хмільних думок у моїй чашці кави

Отямитись я просто не хотів

Для цього, певне, не було підстави.

Мовчки вони дихають в мені

Для мене більшого й не треба,

Хоч мої мрії як в усіх земні,

Але й вони вглядаються у небо.

Здолала,- втома посміхнуся їй,

Відмовити, я знаю, не можливо.

Думки рояться в голові моїй,

Тільки жаль, що все в житті мінливо.