Приспала втома всі мої думки Заквітчаних усмішкою твоєю, Якими б не були я і ти, Ти назавжди будеш лише моєю.
Проллється в душу солодом дощів, Хмільних думок у моїй чашці кави Отямитись я просто не хотів Для цього, певне, не було підстави.
Мовчки вони дихають в мені Для мене більшого й не треба, Хоч мої мрії як в усіх земні, Але й вони вглядаються у небо.
Здолала,- втома посміхнуся їй, Відмовити, я знаю, не можливо. Думки рояться в голові моїй, Тільки жаль, що все в житті мінливо.
|