Так хочеться душу відверту
Знайти у пустелях облуди, Палітрою щастя мольберту Влягтись на замріяні груди.
Так хочеться в слово значиме Себе, мов живицю, пролити, Воскреснути правдою в римі І променем морок прошити.
Так хочеться свіжістю ранку Зцілити потомлену душу, І навіть за мить до останку Вдихнути життя в неї дужче.
Так хочеться зіркою щастя Для когось у небі сіяти, Дощами із ніжності й ласки Упасти до ніг і зостатись.
Так хочеться серце схололе Нарешті любов'ю зігріти, Довіку позбутися болю Й себе до життя відродити.
Так хочеться в янгола тіні Спочити від світу облуди, Умитися в неба промінні І знову повірити в чудо!
|