Хіба мені багато треба?! Лиш гарне слово подаруй, Лиш пригорни мене до себе, В вуста бентежно поцілуй. Хіба я так багато прошу...?! Кохання, миру і заграв, Турботливу сімейну ношу, Щоб соловей усе співав. Щоби зозуля все кувала, Щоби лани шуміли вкрай І Україна дарувала свій найсмачніший коровай. Щоб матері дітей любили, А ті, зростали у труді, Щоби країну не ганьбили, У мудрих вчились молоді. Щоб Роксолани в нас зростали І прославляли рідний край, Щоби Тараса пам"ятали, Любили землю з краю в край. Хіба я так багато прошу...?! Я жінка,голос тихий мій, Але усе що в серці ношу, Дарую я Землі своїй.
Оце даремно яків іронізує (він вміє як це в народі кажуть під...), у вірші передано чисто і прозоро стан душі, причому гарної душі. За ці слова Вас пані Оксано і оцінили відповідно.
Романе,дякую вам за те,що не лишаєтесь байдужим до моєї творчості.Любов буває різною,але головне,що вона є в нашому житті.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Дякую за коментар. Вони не дурні, їх так "оболванила" їхня рашистська пропаганда,що витверезити їх можна лише з допомогою зброї. Інакше не зрозуміють, не дійде. Це як у фашистській Німеччині
та
у Вас 
0
