Сумно... Іро, перший рядок другої строфи краще б трохи змінити. Пропоную Вам такий варіант: "Я вдаю, що щаслива, але" (задля збереження віршового розміру). Намагайтеся уникати збігів приголосних ("щось вбиває"). Ліпше, наприклад, так: "Щось безжально гнітить мою душу". У цілому ж, мені Ваш твір сподобався! Зачепило.
..і знову "ГРАВЕЦЬ БЕЗ ПРАИЛ" і ваша душа...чи не так, пані Ірино? хоча життєво, душевно.. та їй точно не накажеш як мріяти думати чи кричати...згодні зі мною??
А весілля було не моє, Ніби гостя за стіл я сідала, Але "гірко "те душу пече І фата лише тугу давала. А весілля було не моє... Вірш сподобався ,тому й наважилась на віршований коментар.
А в мене жодного дорікання.Браво,Ірина!Все від душі,як є,так є і ніхто від цього не застрахований.А за вірш
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
1
Тому і розмістила. Мо' підкаже хтось.... 
