Сумно , сумно на душі. Як звільнитись , де піти ? Де знайти свою свободу , Як здолати цю тривогу ? Може вербА мені скаже, Може дуб міцний підкаже, Може пташка наспіває , Де питати , я не знаю... То кипить ,то мерзне кров. Як забути ту любов ? Жити далі , ідти в гору , Щоб позаздрив кожен ворог. Час лікує , відчуваю. Горе , сум він розганяє. Ось вдихнула повні груди... Стали милі мені люди. Все. Закінчилась журба , Я спокійна , я жива. Все іди , усе минає, Але серце пам*ятає...
Може вербА мені скаже, Може дуб міцний підкаже, Може пташка наспіває , Де питати , я не знаю... - Щось якось з римою тут не клеїться, можливо мій варіант Вам більше сподобається? або взагалі б це й стоібчик вирізати з вірша, щось якось він псує картину.
"Хто підкаже? сонце де? Коли смута ця мине, Коли пташка заспіває Швидше б вже...бо день згасає."
Тільки без образ моя люба, це всього лиш дружня підказка:)
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
0
