НА РІЗНИХ БЕРЕГАХ

Твоя дорога – то весни розмай.
Моя дорога – то крилата мрія.
Ми йдемо вдвох по різних берегах
Одної й тої ж світлої надії.

Минає день і забирає сміх.
Приходить вечір, і приносить смуток.
Між берегами нашими ще сніг,
А у душі – розлуки чорний згусток.

Твоя дорога – ген, поміж зірок.
Моя дорога, то дзвінкий світанок.
Ми наче стали ближчими на крок
На берегах весни, – та сніг не тане.

Минає день і залишає слід –
Холодного дощу розмиті плями.
А серце озирається услід, -
Чи тане сніг холодний поміж нами?!