Затямте: я не нуль. Я – одиниця. Один з когорти сильних і сміливих На чаті абсолютного порядку І повної прозорості думок. Лавиною мчимо ми по тіснинах Гігантської друкованої плати, Долаючи мільйон Пе-Ен бар’єрів І чітко форматуючи буття. А струму стимулюючі удари Нас направляють у потрібний сектор – Ліквідувати всіх, хто заважає Гармонії ритмічних коливань.
Хтось там спіткнувся. Крок убік і – спалах. Слабак. Заглючив! Так йому і треба! Умить карає Всевидюще Око Упертих, недолугих і невдах.
Вперед. Вперед! Скоріш до бази даних На площу надвеликих інтегралів, Де хмарочос трьох’ядерного бога, Де заклик єрихонською трубою Розбуджує двовимірні простори.
- Бійці! Ви зір і слух цивілізацій! Так будьте по той бік Добра і Зла. Винищуйте несхибною рукою Усіх, хто має архаїчні риси: Душевну слабкість, жалість, співчуття. Хай вас не ятрять докори сумління. Я думаю за вас. А ви – рішуче Утвердіть абсолютне право сили І бездоганну логіку понять. Бо тільки точних вимірів краса Врятує світ від хаосу й сум’яття!
І вал екстазу, мов живе сріблО По зімкнутих шеренгах прокотився. - Ви чули? Безкінечність нам підвладна! Прекрасне силіконове майбутнє – Воно вже близько! Вже на горизонті!
Ура! Мене призначили смотрящим! Щодень оберігати нашу мову – Чудову суміш бейсику і фені – Від виправлень і всяких посягань. У нас, як у пітбулів – мертва хватка. Крокуємо, веселі і завзяті, І шлягер «Передсмертний хрип діода» Скандуємо зі сміхом на вустах. Нехай невдахи й досі скніють в ДОСі…
…Та що це? Зникло поле електричне… Який там бевзь на «Пауер» натиснув!? Як темно… Страшно… Чом нас убивають? Виходить, ми прості маріонетки В чужих руках… А нам же обіцяли… Почути кожного… Безжалісні сатрапи! …Допоможіть! Не хочу помира…
Клас, як накручено! Тільки мене трохи вибило "...Умить карає Всевидюще Око"... Як би можна було б прибрати один склад із другого слова і додати до третього... ( О, у мене просто, як у російського класика вийшло), та серьозно, подумайте, як переробити до досконалості. Щасти!!!
Напочатку була думка: оригінально але надто електризовано. Дійшовши до фіналу твору - побачив усю приховану глибину. Майстерно. Навіть би сказав: пророчі рядки.
Ну нічого собі! Відчуття після вірша, як після перегляду фільму " Матриця".Це вірш- інтелектуал, вірш - інтеграл.Багацько, відчувається, автор переосмислив. Валерію, хочеться продовження з хорошим кінцем....і неодмінно змоделюйте щастя!
Шановна Роксолано, дякую! На "поетичних майстернях" була дискусія, в якому жанрі це написано. Зупинились на українському кіберпанку. Я коли писав, навіть не чув про такий жанр. Просто писав, як писалось. Продовження -спробую. Щасти вам!
Ну от бачите дякуючи Вашому віршові,тепер знаємо, що є такий жанр"кіберпанк".Як на мене то вірш,несе багати інформації читачеві для обдумання і аналізу.Прийміть мої
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
:respect: 
