Вже минають світлії чистії літа
І летить дитинство, як хмаринка.
Вже світ не той, земля уже не та,
І я вже не маленькая дитинка. В гучнім потоці ранньої весни
Я заблукаю й полечу далеко.
Й насняться мені знову дивні сни
«Неси мене на крилах ти лелеко.» Але розплющу очі – дивина,
Нема дитинства і немає світу.
Й ніхто не зна чия ж бо це вина,
А візьму і подарую серце літу.
| 
у Вас 
0
Мені подобається мій вірш ... 
