Мерехтіли краплі на тремтливих травах
І промоклий вітер парасольку рвав.
Я, мабуть, даремно по калюжах плавав,
Бо спішити, бачу, не було підстав.
Розлюбила, може, чи злякалась бурі,
Чи дощем змочила телефон нараз?
Видивляюсь в інших поглядом понурим,
Та в душі на тебе не таю образ.
Я жену подалі всі печалі ранні –
Увірвалась радість до моїх грудей!
Не було даремним під дощем чекання,
Ген моя кохана вже летить – не йде…
19.12.11
|