Світанки сіли на долоні Волоссям сивого життя. Роки летять, неначе коні, Нема в минуле вороття.
Світанки сіли на потріскані долоні зболених рук, ховаючи в скронях свого сивого волосся безнадію і нудьгу знедоленого життя.
Минав час! Попереду бігли, штовхаючись, спотикаючись, падаючи, піднімаючись і знову крокуючи вперед, молоді роки чиєїсь долі. Безсоромниці з диким поглядом хвойди та личком сонного дитяти майбутнього. Це вона диктує свої правила на ідеологію нашого життя, всі паралелі та перпендикуляри цього загубленого, жорстокого, божевільного, безбожного світу. Це вона, бешкетниця доля, скоса дивиться у вир очей безнадії та лукаво посміхається оскалом хижака. Це вона, зранена сіра ворона, обтирає об нас свої теплі ніжки в золотих черевиках, в наше зненацька брудне та забідоване життя.
Можливо, й має рацію! Адже воно нічого не варте. Минає воно, наче плювок густого харкотиння старого богомольного дідугана. Наче недопалок цигарки, викинутий із вікна автомобіля, який падає, розбивається об асфальт, розкидаючи іскорки-миті свого буття, під колеса інших божевільних, п’яних, розбещених, які наздоганяють нас. Розпливається наче дурман-димок малолітнього наркомана. Бо буття наше, як існування комарика, минає в одноденному терміні життя. Хто поспів, встиг попити теплої густої чиєїсь крові, хто ні – так і здох від сплеску рук. І кружляємо ми всі навколо землі, наче мухи навколо ліхтарика, шукаємо когось, хочемо чогось досягнути та під кінець падаємо, розбиваючись об підлогу власного існування, і вже нам нема чого чекати від вихору цього життя. Життя яке подарувала нам доля сучасності, життя, яке будуємо не самі, але все ж таки ми причетні до його створення.
А що буде завтра? А завтра буде новий день. Нова днина... Завтра знову все з початку. Отож, прокидайся ! Не лежи! Вставай!
Що хочу сказати, кажуть без диму вогню не буває, і у брехні є доля правди. Хоч описано, як сон, але щось заставляє вас так думати? Чи знаєте ви, що світ створений думкою, яка є матеріальна, і кожен одержує в житті те, що сам собі надумав? Так життя наше не найкраще, але якщо думати такими категоріями, то так і будемо жити...
Добре, що це був тільки сон...Справді, часом насниться! Але приваблює різнобарв"я лексики, гра і смакування слів.Читається легко і творить настрій.Сподобалося! (Але ж кажу: добре, що сон!)
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
-1
