сиджу самотою відвертою, неприкритою, дбало причесаною, джерельно вмитою, перед душею, навстіж одкритою, моєї теплої валькИрної пічки – як пломінець поминальної свічки, тихенько і затишно сяю: я про тебе не думаю; я про тебе нічого не знаю. …як плач рясний, голосний, поволі стихаю. я тебе НЕ чекаю.
тЯгою попіл сідий ледве помітно колише – пічка рівно багряно дише: в серці і в хаті лАданова молитовна тиша. …жар сосновий відтінками синіми грає. я тебе не боюсь. я тебе не чекаю.
відреготав і відгув нищівний огонь: Бог нас надалі боронь.
…а десь далеко, у місті великому многолюдному, многоликому ти – острівцем усамітненим серед хвиль суєти, Янголом милим готичнотілим – сяй і світи. лети! лебедю білий, лети… лети…
Цікаво римуєте, Валентино. Подобається мені Ваш виклад думки. Давно немає на сайті Світлани Кедик, бо, читаючи ваші вірші, вже вкотре згадую її оригінальні твори, наче намагаюся провести якусь паралель...
цікаво. ніби грає гітара і голос вимовляє вірш... щось таке у голові. 5!
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn:Ну, ображати іншого- це, мабуть, ваша сильна сторона. До речі, я вашої оцінки не просив. Чи дуже сильні ваші творіння, я ще не дивився, але
ruhlyvy:Отож, Бог таки допоможе! А Вам має ще капітально допомогти пан Гонта, бо всяк інший Адмін на його місці давно закрив би Вашу сторінку за Ваш ХРОНІЧНИЙ флуд, і бажання
у Вас 
0
