Так хочеться. Так хочеться, Щоб ми як рідний брат, сестра Несли собі любові дар Й ставали проти яничар. Мене не вбила чужина Не втратив я в ній СВОГО Я. Любов до свого несу всім Хай вона буде нам як ГІМН.
Ваші слова завжди живі Вони і зовсім не німі Не кожен чути хоче їх Чи чуєте Ви колег своїх? Ми ж наче хочем доброти До визнання себе прийти Будьмо уважні повсякчас Визнаєм ми, визнають й нас. А що пісні, вони цвітуть А що вогні вони горять Вони ніколи не поруть І будуть серце чарувать.
Збагнув я рядків Ваших суть. Побачив глибінь розумінь. Нас не одурить баламуть Нам неприязних поколінь. Але крім нас є ще вони Нащадки хитрих поколінь Що вести будуть до зими Й гріти серця ледом терпінь. Правди вогонь сіймо в людей Свіже повітря даймо всім Вдруге воскресне Прометей Народу нашого. Ми з ним.
Лиш не все те, що вуха почують Збагне розум будь чий так як треба Ось буває, що "МУДРІ" кепкують У більшості ні з когось, а з себе.
З повагою до Вас Василь Шляхтич
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
