Байдужість

Ти мене повірити не змушуй,

Сидячи навпроти за столом,

Що жіночу розтривожив душу

Я своєї стриманим теплом.

Ти мені спізніло не вигадуй,

Як вбивати сльози вміє сміх,

Що навчає час прощати зраду

І слова образливі для всіх.

Виправдання ці твої нехитрі -

Нині несерйозні, наче сніг,

Що кружляв у теплому повітрі

Та слідів про себе не зберіг.

Стелеться байдужість поміж нами,

Тінями блукає на стіні…

Ще учора люба до безтями, -

Щось мугиче жінка – не мені!

17.01.12