Кружляє віхола в танку з гіллям, веде свій білий вальс. Хто в сірих водах не втонув (а хто у них не захлинавсь?), того вдаряє раз по рАз. Зі свистом падає важка зими рука.
Або сконати на снігу, або іти вперед життям. І бачити красу легку, що серед віхоли очам дарує свій тендітний чар. І до весни, що поки - в снах, зимовий шлях.
О, та тут поряд з романтикою - реалістична точність, що саме романтику й посилює. Чудово змальована сьогоднішня картинка та гарно передано твій, Марійко, мрійливий настрій...
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
ivanpetryshyn: Що це Ви, пані, таке кажете? Ви могли насолоджуватися і тоді, коли я публікував мої вірші. Якщо б Ви хотіли. Варто було просто не читати моїх. Мої вірші аж ніяк не можуть перешкод
leskiv: Цікаві думки. Але не всі люди такі безстрашні і наполегливі в молоді літа. Я часто намагалась пробивати чолом стіни. Чоло розбивала, а стіни стояли непорушно.
у Вас 
0
Творіть 
