А хочеться нарешті бути...
А хочеться нарешті бути І не примарою в німім кіно Подарувати, пригорнути Все сіяти та сіяти добро Насіння долі проростити Леліяти примхливий крок Та миттю небо запалити Яскравим променем зірок Глибин занедбане угіддя Понуро сиплеться в пісок Здіймає голос у повітря Шукає правду між казок Ти теж у відчаї блукаєш Кохання ноти стережеш Та до душі не зазираєш Для плоті долю бережеш А час усе невпинно пише Нетлінні знаки він січе Тобі у відповідь залише Та й знов навіки утече Не залиши усе самотнім У вічне передай життя І на книжковому звороті Історія впізнає кобзаря
Додав: Андрій_Данко (21.01.2012)
| Автор: © Андрій Ткач
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією новиною у Фейсбуці або роздрукуйте :
Переглянули твір - 1630 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
ruhlyvy : Кожне слово в цьому тексті - гірке, але повністю правдиве! leskiv : Єдине, що залишилось в українців зараз, це - віра в Господа. Наші "друзі" знову вже вкотре зрадили нас.
leskiv : Оптимістичний, життєстверджуючий вірш.