А хочеться нарешті бути...
А хочеться нарешті бути І не примарою в німім кіно Подарувати, пригорнути Все сіяти та сіяти добро Насіння долі проростити Леліяти примхливий крок Та миттю небо запалити Яскравим променем зірок Глибин занедбане угіддя Понуро сиплеться в пісок Здіймає голос у повітря Шукає правду між казок Ти теж у відчаї блукаєш Кохання ноти стережеш Та до душі не зазираєш Для плоті долю бережеш А час усе невпинно пише Нетлінні знаки він січе Тобі у відповідь залише Та й знов навіки утече Не залиши усе самотнім У вічне передай життя І на книжковому звороті Історія впізнає кобзаря
Додав: Андрій_Данко (21.01.2012)
| Автор: © Андрій Ткач
Розміщено на сторінці : Життя...
Поділіться цією публікацією у Фейсбуці :
Переглянули твір - 1733 чол.
у Вас # закладок
Автор чекає на Вашу оцінку та коментар
Всього коментарів: 4
Порядок виводу коментарів:
За замовчуванням
Спочатку новi
Спочатку старі
Додати коментар :
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
( 50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++ ")
klavysjka : Тяжко таке писати... Двічі доводилось в етері читати цей твір. То дувже тяжко читалось, не дивлячись на те, що емоціями добре керую.
klavysjka : Дуже хочеться надіятись і вірити в те, що після кожної ночі зустрінемо ранок
klavysjka : Дякую! І цей твір став прекрасною піснею, яка встигла полюбитись людям
klavysjka : Насправді так воно і є. Насправді у кожного своє.