Ті для чогось пережиті роки Переходять в майбутнє, Щось забувається, з чогось таки Настає незабутнє, Щось ми ховаємо в серце на дно І не кажемо іншим, Тихо несемо, а може воно Залишається вічним... Це не печаль, що сотворене щось Зовсім зовсім інакше, Воно варте усього життя для когось, Воно просто не наше. Крізь усі випадкові зустрічні привіт Віддзеркалює туга У очах у обох і той самий в них світ, А епоха вже друга.
Чесно кажучи,донедавна ніхто крім мене не читав моїх рядків, а розставляти розділові знаки для самого себе було просто непотрібно, оскільки я бачу їх ненаписаних. Дякую, що читаєте. Якось дивно себе почуваю на цьому сайті, а коментарі - це для мене взагалі щось нове і незвичне. Вибачте.
Вибачте, бо навіть не знаю що вам відповісти, а як я вже зрозуміла потрібно щось відписувати, просто я не звикла ще до такого спілкування, однак мені дуже приємно знати, що є люди, які мене розуміють. Дякую.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
virchi: Цей вірш - ще один приклад поезії, народженої війною, це викрик люті та бажання помсти за ворожу атаку. Кожен рядок як це окреме побажання-заклинання на знищення ("Хай в безодню кане", "
leskiv: Дякую за коментар. Інколи дивлюся ролики на ютубі. Вони надихнули мене на написання цієї римованої думки. З досвіду моєї матері і тітки знаю, що не для всіх українців чужина стала рідною домівкою. Ал
у Вас 
0
