Байка "Муха і мед"

Повзла якось собі по склу неквапом Муха сонна,
Аж бачить: мед пахнючий хтось розлив на підвіконні.
Солодкій їжі надурняк зраділа вельми Мушка
І, склавши крильця, з висоти пірнула у калюжку.
Такого щастячка вона ізроду ще не мала:
Ото вже їла і пила, ото бенкетувала.
Набила пузо золоте по зав’язку і вінця,
Хотіла вилізти уже – не слухають колінця.
Прилипли ніжки до медку, і черево, і крила,
І як не сіпалась-тряслась – та вгору не злетіла.
Уже й покаялась вона, що в ту калюжу впала,
Однак в солодкому медку невдовзі і сконала.

Своєю працею живи, свої пильнуй пенати,
А на чужий медок не смій ротяку роззявляти.

 © Copyright: Гнат Голка