ПЕРШИЙ ДЕНЬ - Вірші про кохання

перший день
останнього року
відійшов у любові….
засУнули зАсувом
металевим
двері
сінЕшні дубові,
щоб не влізла, часом,
холодна межа –
заздрість чужа! знову
в сонну нашу
зАтишну
теплу хату –
наче в хмари
пружнІ,
в подушки
й одіяла пухОві,
пооблягалися спати…

лоскочУ
ледь відчутно
подихом,
тихим і врівноваженим,
твої,
сном оповиті,
красиво і плавно
на бежевому оксамиті
окреслені плечі,
пелюстками сап*яновими
розпустився,
одцвів
і обсипався
наш запашний
чорно-трояндовий
вечір…

мружуся
в передсонні
проз шибки
віконні,
відсутньо-прозорі,
на мерехтливо привітні
січневі зорі –
до-о-овгі
протяжні хвилини…
небо безхмарне
рясно
зірками розквітло –
вічне
небесне
світло
лине, лине…
у безкінечних світів
круговерті –
прообраз і символ
безсмертя.

поверх
обтІчної лінії
твого
довірливого плеча --
дві зірки,
як очі
безсоннонОчі
радісно сяють
у заштриховані віями
півзакриті
мої зіниці –
як двоє джерел
з дна, пам*ятаєш?
знайомої нам
лісової криниці –
щолиш світло
замісто води
ллється і ллється
до нас
сюди…

але ж…
чи насправді
зірки оті
у Космічній
своїй
безмежності
так безтурботно
і весело сяють?
чи, може, обох
давно вже
й на світі немає –
лиш світло,
народжене ними,
живими,
колись
давно-давно
до зору нашого
лиш тепер
долітає?..

дізнатися,
як там насправді воно –
людському розуму
не дано…

зірки…
джерела космічні –
не вічні.
по суті
схожі з людьми,
бо сотвОрені смертними
і, водночас, безсмертними…
як і ми –
також мають
конЕчні тіла,
також світяться
ізсерЕдини
все
тілесне своє
життя...
і природа Світла
для всіх єдина:
Зірка ти,
чи Людина…

можна згаснути,
вмерти!
але світло
радості і любові
до всього
живого
випромІнюване
щомить
у безмежному
Просторі
безкінечно
і вічно летить!

летіти! –
така у Світла
законна
природа Буття:
і така вона,
наша з зірками
спільна,
форма
Безсмер-тя.

…спи, мій любий.
я з тобою.
будем спочивати.
завтра нас
чекають справи –
Всесвіт
осявати.