Чи ж будуть в полі ще гуляти
Козацькі славні отамани ?
Чи ж стане кому розірвати
Одвічні, царські ще, кайдани?
Чи ж будуть стрільці січовії
З боями волю здобувати?
Чи будуть тільки суховії
Самі з могилами шептатись?
У тих краях, де гайдамаки
Шаблями славу здобували,
Перевертні та вурдалаки
Там навіть пам'ять зруйнували.
Вже не гуляє Гуляйполе,
Мовчать Холодний Яр і Чорний Ліс,
Мовчить і правда у неволі,
лиш вороння розкаркалося скрізь.
Якщо народ не має слави
Окропленої в крові вражій,-
Не матиме він і держави,
Лиш землю ворогам на пашу.
Не сміють нині козаки
чомусь шаблями пригощати
чужинців й кулями в зіниці,
щоб не вдиралися до хати
і не зривали б там замки
на наших скринях і скарбницях.
Перевелися, мабуть, козаки,
лишились тільки шароварники,-
колишніх катеринських байстрюків,
поганих пращурів, праправнуки.
Хочу з вами не погодитися, бо вірю, що є у нас козаки і вони ще покажуть "де раки зимують", але як ми не будемо їх підтримувати своєю вірою, то так і буде.
"Де немає слави омитої в крові,- там нема й держави вільної, міцної. "
Не завджи так, як пишете і не хочу, щоби ми почали цінувати здобуту незалежність кров*ю. Хоча, з історії, саме кров*ю і здобули свою незалежність республіки СРСР (загадайте замучених у таборах, розстріляних...)
Дякую,Вам,за відгук і за оцінку.На істину в цьому світі не претендую,пишу про те ,що болить і,що бачу.Що до безвинноубиєнних і замучених в радянських концтаборах то,це-кров ягнят безвинних,котру цідив тиран божевільний.Я ж мав на увазі,кров героїв,що бралися до зброї.
Безцінний скарб людина має, Який цінує лиш тоді, Коли його вона втрачає, Віддаючись в полон біді. Цей скарб великий зветься ВОЛЯ! Словами важко описать, Нестерпно жити як в неволі, Коли на всім лежить печать. Печать на думці і на слові, На всім, що святістю було', На почуттях – печать із крові, Табу на все, лиш не на зло. Людина мусить бути вільна І тілом й духом водночас - Тоді вона щаслива й сильна, І гарна навіть без прикрас. Не буде щастя нам в неволі, Нема добра у ній, нема. Мабуть, ми ще занадто кволі, Щоб зрозуміти суть ярма!
Дякую,Вам,за такий глибинний морально-духовний відгук.Мабуть,Вам сильно болить ця тема.Найдорожче,що є у Людини,це-життя і воля.Ніхто у цьому світі не має права у неї це відбирати,і немає оправдання тій ідеологіі,котра таке дозволяє, або пропагує.Але ,людина повинна мати право приміняти міць і силу для захисту своїх життя і волі.Тільки тоді вона буде вільною і зможе створити вільну державу.А поки що, ми дійсно дуже кволі.
Який сумний цей світ навколо, Яка марудна суєта, А ми, бездухі вже і кволі, Стираєм з пам’яті й Христа. Поглянеш в душу – безнадія, Стіна безпросвітна зневір, Давно не ждем свого Месії І не підносим віч до зір. Давно не вірим в сили власні, Давно на краще змін не ждем. Невже вогонь борні в нас згаснув? Де ж воля наша ділась, де? Та лиш тоді, коли народом Захочем знов себе відчуть – Воскресне віра, буде згода Й до нас Месія знайде путь!
Якщо ми виженем з душі раба і розум свій зумієм просвітити великим світлом правди і добра,- ми будем вільно думати й творити. Ви,майже прчитали мої думки та й надихнули на більш гостріші рядки.Спробую опублікувати,якщо це не зашкодить сайту,всеж таки він є мистецьким,ане політично-дискусійним.А щодо Месії,то я вірю що він серед нас і всередині кожного з нас.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
Maksymovych: Дякую за коментар, дуже приємно що Ви звернули увагу до мого твору. Як автор я залишаю простір для читача — щоб кожен міг знайти у вірші щось своє.
у Вас 
0
