Життя,яке ж воно коротке, Минає швидко,наче й не було, Таке прекрасне і легке, Ось і пропливло. А є такі нещасні люди, Що тим буттям не дорожать, Кидають ним,як тим камінням, У прірву,щоє без кінця. Життя-річ не зрозуміла, В тому,що людина, Смутком загнітана, Отримує ще один тягар.
Миколо, ваша небуденна думка про складність і химерність життя звісно заслуговує уваги, проте не забувайте, що вірш (якщо це не верлібр) любить порядок. У вас відсутні рифми і добряче кульгає ритм. Попрацюйте краще над своїм віршем, не жалійте сил і слів на поезію і тоді читач віддячить вам сторицею
Ну звісно, що життя-тягар. Та в його надрах є нектар. Як потрудитися добряче Тягар розсиплеться , юначе. Тоді подує диво-сила Хутко розправте свої крила. Не Вас повчати ж бо мені, Які легкі вітри в ході.
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
leskiv: Рада знову Вас бачити на сайті з прекрасним і мудрим віршем. Ви вірно підмітили недоліки людського характеру. Але такими нас зробив Господь, він же Матінка природа. Не ангели ми, і в лиху годину наші
у Вас 
1
