Я думав, вже душа вся зачерствіла;
Самотнє серце зовсім скам'яніло,
згасивши всі весняні почуття
під зливами буденного життя.
Вже з усіма я втратами змирився
в полоні в долі, злої рокової.
І проклинав її, і знов молився,
разом із нею грішної й святої
любові трунку досхочу напився.
Здавалося, що випив вже сповна
печалі сліз і радості вина;
з коханням вже навіки розпрощався,
ніколи більше вже не сподівався
відчути голос ніжних почуттів
в, спустошеній гріхом, душі своїй.
Але неждана зустріч випадкова
з тобою на зупинці при дорозі,
як сон примарний з юності, казковий,
затисла болем серце у тривозі.
Із гіркотою в горлі пригадалось,
що десь у серці, ще живе любов,
котру давно з тобою розтоптали,
холодної байдужості гріхом.
Спливали миті нашої розмови,
із вуст слова злітали криком чайок
і захлинались хвилями в прибої.
Здригнулось серце, закричало,
і понеслося слідом за тобою…
Дякую,Вам, за відгук та співчутливість.Бережіть своє кохання з молодих літ,боріться за його,тіште, плекайте його,як дитину.Це нам тільки здається, що ми можеио його вирвати із серця.Насправді ж воно вічне і всесильне.Щасливі й діти,що народжуються від світлого і чистого кохання.
Вельми,Вам,вдячний за оцінку мого твору,трішки добавилось впевненості та бажажання творити.Творчих,Вам,наснаги та успіхів.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
0
