Цілував чужі уста

Я цілував чужі уста. Душа заплакана, пуста,

В ній войовнича заметіль, а в серці не вщухає біль.

Я відчуваю негатив, жалію, що таке робив,

А дехто підлий у мені зізнався вже в своїй вині.

 Я залишав чужі сліди. Куди ти, ангеле, не йди,

У цьому хаосі доріг речей немало не зберіг,

У лабіринті зайвих слів себе зігріти не зумів,

Я розкриваю парашут, але ламаюся, як прут.

Десь загубилася любов, своє в чужому не знайшов,

Брехня, як марево пустель, гірка у неї карамель,

Не в тім шукав кохання знак, та полетів уже літак,

Він зупинився десь не там і зрадив вічним небесам.

Для чого це, не знаю сам, на серці залишаю шрам,

За грішний плід і райський сад платити треба у стократ,

Я просто грав, хоча і знав, що власну доленьку віддав,

Не та мета, душа пуста. Я цілував чужі уста.