|
|
В розділі матеріялів: 257
Показано матеріялів: 21-40 |
Сторінки: « 1 2 3 4 ... 12 13 » |
|
Літо гріє теплом вже повітря,
але я ще холодна весна,
неприступна душа оповита...
Але чим? - Може я і смішна...
|
|
Дев’яності роки. Літо. Тепло, навіть жарко. Весілля. Гості веселяться. Вечірнє небо наляпало зорі по всьому небу.
Музику чутно далеко. Стоїть довгий шалаш коло двору нареченого.Тамарі, нареченій, не дуже хотілося, щоб ставили цей шалаш. Якось здавалося це все старомодно.....
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Ірина Пшиченко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Koshkina
|
Дата: 13.05.2016
|
|
|
Хто почує крик душі?
- Хіба люди зможуть?....
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Ірина Пшиченко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Koshkina
|
Дата: 11.05.2016
|
|
|
Аптека. Лютневий день. Ще зима не відступила, але сонце освітлює торгову залу аптеки неначе на дворі весна або літо. Над дверима задзвенів дзвіночок, бо до аптечного приміщення увійшла літня жінка, невисокого зросту...
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Ірина Пшиченко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Koshkina
|
Дата: 04.03.2016
|
|
|
Забуваю свої мрії
і лягає тінь на віїї,
бо усе було пусте,
і нікуди не веде...
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Ірина Пшиченко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Koshkina
|
Дата: 12.02.2016
|
|
|
Чому я пишу свої вірші? – Не знаю? Але ж хтось мені надсилає такі думки, які лягають на папері?.... Після смерті, мабуть, взнаю….
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Ірина Пшиченко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Koshkina
|
Дата: 23.12.2015
|
|
|
А ти казав, що любиш дуже сильно...
- А сильно як це? - Мабуть божевільно?
|
|
Є люди вірні наче пси,
але ж комусь таки служити треба....
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Ірина Пшиченко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Koshkina
|
Дата: 26.11.2015
|
|
|
В сучасній колбі жінка - сіра втома,
їй не цілує руку інша стать.....
|
|
Сьогодні в супермаркеті АТБ, яке дивне слово, бо супер просто та й усе,- цінові знижки на товари. Людей в приміщенні так багато, що важко людині пройти, треба тільки прориватися до товару через людський бар’єр....
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Ірина Пшиченко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Koshkina
|
Дата: 05.10.2015
|
|
|
Як би ж то я могла в душі картину,
намалювати в жовтий і блакитний кольори...
| сторінка: Життя...
| АВТОР ТВОРУ:
Ірина Пшиченко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Koshkina
|
Дата: 24.09.2015
|
|
|
Вона піднімаєтья сходинками …. Вдягнена у червону сукню і виглядаючи як квітка, хвилювалась про те, що скоро, на другому поверсі знову зустріне його...
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Ірина Пшиченко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Koshkina
|
Дата: 20.08.2015
|
|
|
Сучасність має вже свої закони,
поезія - це є немодний тренд.....
| сторінка: Поети
| АВТОР ТВОРУ:
Ірина Пшиченко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Koshkina
|
Дата: 23.07.2015
|
|
|
Жінка подивилася на тумбочку біля ліжка на якій лежала маленька червона коробочка. Вона вже подивилася подарунок від коханця - це був перстень з діамантом. Так, Андрій ще зранку передав цю річ, але швидко пішов, щоб ніхто не примітив. Що у мене за життя? ...
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Ірина Пшиченко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Koshkina
|
Дата: 14.06.2015
|
|
|
Мої почуття , то є птахи,
закриті у серці вони
і б'ються, як ті бідолахи,
вночі залітаючи в сни....
|
|
Мені набридли всякі діалекти,
Бо більшість пише тільки про своє:
про маму, брата і зелені вЕсни,
і про студенство вільне й молоде....
|
|
Причепив на вишню травень,-
білі квіти у росі,
гілочки неначе хмари-
білосніжні паничі...
|
|
Ви нічого так і не зрозуміли, жебрачі душі ваші, - вимовила Ксюха і вийшла. Вона швидко спускалася сходинками , а сльози свої вона, все таки, затримала і не випустила на волю.
| сторінка: Проза
| АВТОР ТВОРУ:
Ірина Пшиченко
|
|
ОПУБЛІКУВАВ:
Koshkina
|
Дата: 28.04.2015
|
|
|
Так мало українців серед нас....
|
|
Та всі оті, хто хоч краплину винен,
у тій війні, де люди полягли,
пред Всесвітом нести свою провину,
всеж лЮдські будуть змушені кати.
|
|
|
