Весілля з передчуттями. ( Або один кадр реальності)
Весілля з передчуттями. ( Або один кадр реальності)
Дев’яності роки. Літо. Тепло, навіть жарко. Весілля. Гості веселяться. Вечірнє небо наляпало зорі по всьому небу.
Музику чутно далеко. Стоїть довгий шалаш коло двору нареченого.Тамарі, нареченій, не дуже хотілося, щоб ставили цей шалаш. Якось здавалося це все старомодно, але ж треба як усі люди, та і батьки нареченого наполягли, бо запрошених на весілля з їхньої сторони, було набагато більше. Мабуть, хотіли похизуватися перед своїми родичами і знайомими. Для чого це все? – Думала Тамара і повільно танцювала зі своїм нареченим танець. Душа її , чомусь, була печальна і сумна.
До них підійшов друг молодого і запросив Тамару на танець. Тома не знала що і робити. Наречений дав згоду , а сам теж пішов у пошуки дівчини для наступного танцю. Друзяка міцно обняв за талію наречену у закрутив у танці. Він навіть щось говорив у п'яній мові якісь слова, але їх майже не було чутно. Слава Богу, музика стихла і танець закінчився,- подумала Тамара. Вона залишилася стояти осторонь сама, бо її новоспечений чоловік десь танцював чи може ходив між гостей, плескаючи щось своїм язиком пусте і несерйозне.
До неї підбігла сусідка Галя, жінка років сорока і промовила: Ти, що! Навіщо пішла танцювати з другом нареченого. Хіба не знаєш, що треба на весіллі бути завжди разом з молодим - в парі, бо то є недобра прикмета. Розлучитеся, не дай Боже. Тітка Галя різко повернулася і пішла до шалашу. Тамара стояла, неначе на ней подув холоднючий вітер. Сльози вже були готові вибігати назовні, та підійшла мати і сказала: Доню, що ти тут сама стоїх така невесела. Щось я бачу ти плакати хочеш, чи що? Доню, мені так щось на серці тяжко , думки всіляки в голову лізуть. Отак ростиш дитину і буває віддаєш непорядним людям, - тихо сказала Тамарина мама. Вони обоє розплакалися і обнялися.
Весілля добігало до свого кінця. Музика вже не грала, гості майже розійшлися. Зорі світили на небі ясно, десь далеко гавкали собаки, вітру не було. А недобрі передчуття не давали нареченій сприймати це все дійство, яке було цілий день. Неспокій зародився в серці Тамари і відчуття , що помилкова вибрана дорога….
Р.S. Через рік подружжя вже не були разом. Це весілля і суєта були даремними.
Хоча , все що відбувається, можливо, для чогось потрібно. Ну, наприклад, щоб зробити певні висновки про життя і подивитися на людей з іншої сторони, пізнати себе і зрозуміти куди йти далі.
Людина часто робить у своєму житті помилки. Всесвіт , буває, дає якісь знаки, але людина не вміє розпізнавати і бачити їх. Кажуть є неспокій у серці , і треба якось розуміти чи роз’яснити це. Не знаю….. Все наперед знати неможливо, бо це закрито. Залишається відчувати, або розпізнавати знаки, якщо є до цього талант- Ірина Пшиченко.
Можливо щось є в цьому, пане Вікторе.... Ми все не знаємо і не розуміємо..... Дякую за комент....
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
у Вас 
1
