Вірші живі

              Вірші живі

     (Любіть вірші – вони живі!)

Вірші – це як діти, а поет - їх мати.

Наперед не знати, що з них може стати.

Пише всяк, як бачить, чи як відчуває.

Двох подібних віршів на землі немає!

Кожен вірш живим є й душу, мабуть, має.

Чи тобі сподобавсь – він переживає.

То ж читай уважно, вдумайсь в слово кожне,

Бо воно наснаги додавати може.

Музика до  слів ще – з пурпура вітрила,

Так потрібна віршу, як пташині крила!

Зазвучить в повітрі десь на стадіоні,

В лісі, в чистім полі, а чи у вагоні…

Музика з словами  душу звеселяє, 

Або сум наводить - людям серце крає,

Як кохання перше, чи любов запізня.

Музика з словами – це романс чи пісня!

Вірші, як і люди, різні долі мають.

На своїх сторінках сплять, відпочивають.

Прочитай сторінку, пробіжи очима 

Та й закрий тихенько. Вірш нехай спочине.