ПОЕТИЧНЕ ЧИТАННЯ

Торкнеться знов долоня мікрофону,

Під звуки нот відкриється душа

І баритоном ніжно-монотонним

Поет розкаже, що в житті шукав.

Чого досяг на поприщі буденнім,

Про що думки мрійливі не мовчать,

В очах його є смутку дивна темінь

І ледь вловима юності печать.

У слові кожнім – відблиски металу,

Ще й океанів щастя глибина,

Не просто вірші – серце зримувало

Небесну височінь й секрети дна.

Мрійливий голос пошепки – не криком

Розбудить тишу від п’янкого сну,

Людей у залі враз байдужість зникне

Під пісню віршів ніжну, голоснУ.

Коли скінчиться монолог поета

І він піде, неначе й не було,

Якийсь слухач спитає раптом: «Де ти,

Наш воїне, який вбиває зло?»…