Хмільний сусід на милицях Кульгає до воріт. Більмом єдиним дивиться Здивовано на світ. У кожушку розхристанім І в шапці набакир, По кроках всіх на відстані Впізнає дебошир. Гукає на всю вулицю: - Вітьок, гайда скоріш! Обіцяний не чується Колись тобою вірш. Неначе казку вивчену Повторює ізнов: - Читай хутчій про дівчину І про свою любов! Коли читаю – слухає Й сопе, неначе міх. І так ворушить вухами, Що пробирає сміх. Та струнами невидними Ми з’єднані в ту мить, Коли поміж обидвома Поезія звучить. Один одному радими Прощаємося ми, - Укриті снігопадами Холодної зими…
Дякую, Софіє. Наші слухачі бувають різними, проте шанувати потрібно кожного з них, хоч би за те, що просто слухають наші вдалі, а часом не зовсім, поетичні доробки. Про що й хотів зайвий раз нагадати собі та всім іншим.
Вірю, Оксано, бо коли читав друзям і рідні, то чув від них такі само слова. Проте, дорікають мені, що потрібно було ще об'ємніше та детальніше змальовувати образ героя і просять нових розповідей про нього. Приємно...
Мабуть і дебошир колись був без милиць, а у серці палала любов.А може під розхристаним кожушком ховається щира, але колюча від сірої повсякденності душа. А Вітьок лікує цю душу своєю поезією. Уже ради такого слухача варто писати. Привіт йому!!!
Поезія - це така всепроникаюча сила! Тільки глухий та черствий її не сприймає. А Ваш сусід мені симпатичний. Дарма, що мізки в сплячці чи відключці. Поезія сприймається серцем!
Головне, що тут Віктор образно передав картину подій. Дуже вдала проекція, наче сам там побував. А те, що у слухача "мізки в сплячці", то ще не відомо, може й на краще. Колись давно мені довелося бути першим критиком віршів сусіди - графомана пенсійного віку. Написав він їх більше тисячі. Сетуація складна - людина в літах, дуже хвора, без рідних і живе лише отими своїми віршами. Зрозуміло, що тут правду ну ніяк не скажеш. Аж ось лікарі "накачали" його якимись сильнодіючими ліками, від яких сусід не міг і два слова зв"язати - мозок відключився. Що ви думаєте, він без мізків написав три чудові вірші. Не повірите, то були вірші зовсім іншої людини. Друзі, вибачте за багатослівність. А Ви, Вікторе, молодець!
Дякую вам. Дійсно, цікава історія. Нерідко трапляється таке в житті, що самому ніколи не придумати, а вже якщо трапилося, то не відразу й віриться в очевидне. Хорошу подію переживаємо - своє життя...
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
1
