Одцвів бузок, погодтесь, то не мало.
Спинилась мить, велика і проста,
Її сьогодні назавждИ не стало,
А та що буде, буде вже не та...
Одцвів бузок. П'ятикінцеві квіти
Перетворила доля на сміття,
Зчорнілі зорі, як померлі діти,
Так неприродно вийшли із життя.
Зчорнілі зорі, чи ключі від червня,
Відкривши двері, визначили час,
Він будь кого до дійсності поверне,
Сьогодні - їх, а завтра, мАбуть, - нас.
Дорога в червень, зміна покоління,
Найвищий сенс, та пошуки мети...
Я під бузком схилився на коліна,
Де ще та вічність, поле б перейти...
N.B. Дорога до вічності лежить
через поле під назвою "життя".
| 
у Вас 
0
