Лицар рими

Намагаюсь піднятись з колін,

Я готовий сьогодні до змін,

В жилах сила вирує нова,

Не сказав я останні слова.

Скільки віршів за осінь? Зеро,

Та я знову берусь за перо,

Спину випрямлю, сяду за руль,

Доведу, що у грі я не нуль.

Чую постріл – новий марафон,

Моя зброя – це мій мікрофон,

Душу в рими, немов у чарунки,

Мої вірші, немов обладунки.

Повертаюся лицарем рими,

Мої фрази не стали пустими,

О, пегасове крильце, розправся,

Бо сказали сьогодні: «Списався».

Всі слова у вузли заплітаю,

Вірю, вірші – дороги до раю,

Так, ламався у помислах грішних,

У очах таємничо-розкішних.

Був пораненим, гризло сумління,

Крокував і шляхами спасіння,

Куштував виноградові грона

І в любові летів махаоном.

Літачком до небес підіймався,

Навіть носом своїм закохався,

Серце й слово, немов через кому,

Після битв повертався додому.

Кажуть, з віршів будують хатини,

Тож додам ще сьогодні цеглину.