Моя кухня
Для милих друзів з віршування
Розкажу про мої старання.
---
Що відчуваю, бачу, чую –
Писало в руку і нотую.
Таку з роками надбав вдачу,
Що все забуду, як не схвачу.
А напрямок мій поетичний -
Більш сатиричний ніж ліричний.
Вірші пишу я не для себе.
Мені цього зовсім не треба.
Для читача мої турботи -
Йому я додаю роботи,
Щоб час не гаяв, не дрімав
І харч духовний завжди мав.
---
Моя усім пересторога:
Вірші писати – це від Бога!
Бо вірш – не тільки слово й рима,
А ще присутні в нім незримо
І ритм, і музика, й душа є,
Що сніп емоцій викликає.
Хвилюють, не дадуть дрімати
І спокою не будеш мати,
Страждати будеш до тих пір,
Поки не ляже на папір.
Та нова хвиля підійде
І знову стан такий буде
Повторюватися циклічно.
На довго чи? Може довічно!
А музика тоді буде,
Як Муза тихо підійде,
Й на вухо шепче, надихає
Тебе писати заставляє!
Так музика із серця й ллється,
Душа радіє і сміється!
По іншому також буває -
Вона на сумне надихає.
Душа болить і серце ниє,
І не співає вже, а виє.
---
Я бачив, цього не забуду,
Як реагують на вірш люди.
Були в них сльози на очах -
У тих, хто прочитав вірша.
А також чув коли сміялись,
Читали й за боки тримались.
Яка ж бо сила в слові є!
Яка то радість – що твоє!
Яке це щастя для поета –
Переживати ці моменти!
---
Може багато написав?
Багато часу відібрав?
Та де таланту того взяти
Вірші короткі щоб писати?
24.08.2010р. Пилип Тихий
| 
у Вас 
0
