Матусі
В муках нестерпних, мене, ти роджала, Від болю тіло щеміло твоє. Радісна, чеканна мить ця настала, В руках тримаєш дитятко своє.
Скільки довгих ночей, ти, не доспала, Колихала, носила, співала, Грудним молоком напувала, Коли сонце в зійде, все чекала.
Все життя твоє серце за мене болить, Скільки літ з тої пори вже пройшло, Душа твоя й далі, вартує, не спить. Так завжди буде, так є, так було.
О, материнське серце, ніжне твоє, Поряд назавжди буде зі мною. За тебе, я Богу дарую своє, Щоб вмилася ти, від Духа, росою.
Довгі ті ночі, що ти не доспала, Світ покривають сонця любов’ю. Серце твоє, рука Божа тримала І надалі пригортає з любов’ю.
|