Ця тема хвилювала мене ще багато років назад. Ще тоді, як я був зовсім молодим. Але мою свідомість формував комсомол, а пізніше – Комуністична партія. Вони з великою майстерністю могли зробити чорне білим і навпаки. Не всіх, але переважну більшість людей вони з такою ж майстерністю могли переконати, що це саме так. Я відношу себе до меншості, а сьогоднішнє життя підтверджує, що я в оцінках деяких, тяжких фактів нашого життя не помилявся. Жінка- снайпер. Жінка-вбивця. Це нонсенс, нісенітниця, безглуздість, абсурд з якими моя свідомість ніколи не мирилась і не змириться до самої смерті. Мужчина-вбивця в ролі захисника Батьківщини чи громадського спокою, чи свого життя – з цим ще з натягом якось можна змиритись. Але в цій ролі жінка-вбивця в моїй свідомості ніколи не виправдається.
СНАЙПЕР
Я якось осіннього, теплого дня, Працював з задоволенням у своєму саду! У плузі був запряжений замість коня, Втомився, думав ще трішечки і вже упаду! Але, що зробиш – життя в нас таке, Орати не будеш, то їсти ніхто не дасть! Сонце сідало, повітря неначе вино п’янке, Але вірилось - трудящому Бог воздасть! Після саду, на черзі ще моральна робота, Я приїхав і до комп’ютера – в державі війна! Ось яка на сьогодні чорна і страшна гризота, Ось на екрані безвинно убитих людей імена! Дивлюсь в Іловайську російські брати, В залізний котел українців взяли! Стріляли і вішали неначе кати, А хто не здавався того розп’яли! А ось у Широкіно все розбомбили, Будинки і школи, дитсадки та лікарні! А те що не рушилось, те підпалили, Вбивали брати-бандити неначе безкарні! Як від новин не рвалась на частки душа, Але втома змагала і я сидячи майже спав! Дівчина-снайпер Сатану роботою потіша, Та я вже у сні по хмарах на небі ступав! Мені марилось, що я перевтілився в жінку, Що в темряві крався в густому чагарнику! В руках я тримав сучасну супер-гвинтівку, І ось я на високому дереві, вже в тайнику!
Я неначе десь збоку на себе дивився, Не може такого бути – я, та в жіночому тілі! Взявся за груди – жіночі і я розгубився, За боки взявся, а вони такі пишнотілі! Та більше всього мене здивувало, Що в серці моєму та в моїй голові! Ніколи в житті чорних дум не бувало, І радість для мене - це люди живі! А зараз в моїй напівсонній свідомості, Марилось щось смертельно страшне! Вбивати людей бажалось до непритомності, А горе здавалось таке приємне та запашне, І ось я вже в тайнику і дивлюся в приціл, Такий, що показує все в безпросвітній ночі! Ой, щось заблищало – вода, вікно, частокіл, І наче тяжко несе когось хтось на плечі! А в мене азарт вже, неначе в мисливця, Так, так – нехай обернеться до мене лицем! Мені зовсім байдуже, що я жінка-вбивця, Я так полюбляю пригощати свинцем! Я бачу в прицілі – двох у військовій формі, Цілюсь в голову тому якого тяжко несуть! Клац курком, все, кінець – справа в нормі, Другому кулю в шию – вже їх тепер не спасуть! А Сатана неначе десь наді мною, Нашіптує в вуха – добре працюєш! Я нагородою наділю тебе неземною, З нею ти поспіваєш та потанцюєш! Щось у свідомості моїй заятрилось, Якась недовіра до Біса та Сатани! І щось страшенне знову марилось, Неначе смокчуть з мене кров таргани! Зусиллям волі душа моя піднялася, Та з жагою покинула тіло дівчини-вбивці! В небо, до Бога душа моя, вознеслася, Туди де мешкають душі-щасливці! На якусь мить сон тяжко мене покинув, І здушили питання нелегкі до дівчини! Та крик до неї наче в пекло поринув, Що зробило схожою тебе до тварини? Адже Бог дав тобі щастя велике, Людям на світ життя дарувати! Звідки ж бажання з’явилося дике, Сіяти смерть, нищити та вбивати! Адже жінка – це радість, весна та кохання, Жінка – це сонце, сміх та весілля! Жінка – удачі, добра сподівання, Жінка – це квітів, та літа привілля! Яку ж немислиму ціну треба просити, Щоб все це продати – отримати смерть? Не краще було б отрути вкусити, Щоб не пустити життя шкереберть? Що розкажеш ти потім своїм малюкам, А що друзям своїм ти будеш брехати? Як ти в очі будеш дивитись батькам, Як повітря земне ти зможеш вдихати? Розкажеш як без Божого суду сама судила, Та присудила до смерті пів сотні людей? Розкажеш як з Сатаною по лісу блудила, І вбивала чоловіків, жінок і навіть дітей? Будеш розповідати як дивилась в приціл, Та бачила в ньому молоду медсестру? Бачила як голова її розлетілась навпіл, А потім ти пила самогон та курила махру? А як будеш жити, спати, сміятись, Як будеш совість свою шанувати? Як будеш ходити по світу і не боятись, Адже душі вбитих теж можуть вбивати? Що, скажеш, що боронила свою Батьківщину, Скажеш, що вбивала ворогів в АТО? Скажеш, що заробляла якусь копійчину, Купила хліба, будинок, пальто та авто! А, що продала, що втоптала під ноги, Совість свою, весну, та кохання? А скільки принесла біди та тривоги, Скільки нещастя, сліз та страждання? Я прокинувся, наді мною образ Ісуса Христа, Боже пробач, прости мене грішного! Я благаю тебе – збудуй на землі моста, Моста в головах жінок, безсмертного, вічного! Такого, щоб жінка в земному житті, Його ніколи, нізащо не змогла, перейти! Навіть, якщо райські яблука за ним золоті, Не дай її, Боже, міст цей пройти! А ще прошу, Боже, якщо ти дав волю, Жити людям на світі як вони хочуть! То ж позбав людей нестерпного болю, Захисти від скверни, чуєш чорти регочуть! Захисти жінок на Землі від лабет Сатани, Ти ж нам, мужчинам, додаси цим щастя! Боже, позбав наших дівчат будь якої війни, Ми віримо в тебе, дай їм свого Причастя!
Це філософське питання... А чи знаєте Ви, що в кожній людині є чоловічі і жіночі гени, і якщо перевага жіночих , народжується жінка, а один, два більше -чоловік. Ми хочемо бачити жінку такою, як нам подобається, і не хочемо зрозуміти, що можливості жінки, майже, як у чоловіка, а в деяких випадках і більші. А вбивати - гріх великий, що жінці, що чоловіку, але коли є нападники, то необхідно оборонятися, і тут дуже добре коли жінка може це зробити.
Погоджуюсь із попереднім коментарем, у кожного з нас є і жіночі і чоловічі гени... ХУ - статеві хромосоми чоловіка ХХ - статеві хромосоми жінки... У птахів навпаки... Тобто поділ на чоловічу та жіночу половини, з наукової точки зору - недоречний... Кожен з нас - Особистість... А на війні як на війні... Навіть діти воюють... Бажаю Миру всім...
Відповідаю на Ваш і на попередній коментар разом. Думаю, що слова відповіді, а також вірші Звернення до мужчин та Снайпер мені продиктували мої чоловічі і жіночі гени (якщо жіночі в мене є) одночасно. Вони підказують мені, що жінка-снайпер - це найвеличезніше негативне відхилення людського розуму, яке нормальним людям ніколи не зрозуміти. Ні, не жінка-вбивця тире відхилення (в житті може бути все і як Ви вірно примітили, що і діти воюють), а саме - жінка-вбивця-снайпер. Я впевнений, що з цією особою по своєму бажанню сісти за один стіл, подарувати їй квіти, протягнути руку привітання можуть тільки люди з нездоровою психікою. А її статус неможливо виправдати ніякими обставинами, в тому числі і нападниками.
Додати коментар:
Для незареєстрованих користувачів є можливість додавати коментарі до основних, що є на сайті. Для активації форми увійдіть, натиснувши на позначку відповідної соцмережі
ОСТАННІ 5 КОМЕНТАРІВ до
ПОЕЗІЇ та ПРОЗИ і до новин
(50 коментарів Ви можете переглянути на
сторінці
"НАШ
ТОП ++")
та
у Вас 
0
